ТНМК

Мушу йти

Ледве чутно, тихо десь там
Шлють вітри і хвилі привіт містам
Там у морі гори, по них мости
Вони чекають, я мушу йти

I
Світ – театр, ми в ньому актори
Діалог за діалогом порожні в розмовах
Балачки по ходу про погоду
Про матінку природу, все в порядку, чувачки

Посмішка в комплекті, 100 разів на день
Як останній янкі я кажу – ОК
Привіт-пока, пока-пока-привіт
Решта слів написали заповіт

Хитаю головою, дододаю – all-right
Сенсу нуль цілих, нуль десятих кілобайт
Ваги не набирає порожнє слово
Нуль до нуля, тож, маємо нічого

Бігали від себе - наздогнали
Пхали пішки – захолонула кров
Хочеш свята – передплати журнали
Був рок-н-ролл, привітався та пішов

II
Хтось спокійний грає нами в нарди
Так не чесно, хто б він не був
Я так хотів казати лише правду
Хтів-перехотів, казав, але забув

А в новинах знову щось про нафту
Про газ і про стан трас
Щось важливе лишається за кадром
Щось суттєве проходить повз нас

Всі мої надії, всі твої питання
Все востаннє, ось і фінал
Те, що було, лишається на згадку
Все в порядку, перемикай канал

III
В усіх галактиках, в усіх морях
Існує практика - шукати шлях
Важко пояснити, чому це - головне
На словах одне, інше в головах

Але десь є місце просто неба
Там, де голоси не йдуть по проводах
Бувай, я пам’ятатиму про тебе
В усіх галактиках, в усіх морях
кста вот тем кто хочет послушать песню сылка http://file059.mylivepage.com/chunk59/1007348/681/ТНМК%20-%20Мушу%20Йти.mp3

Танок на майдані Конго
«Вода»
Hm D
У цього моря такий колір,
Em
як твого будинку номер
F# Hm
Я би приїхав, але мій ровер
Ще не вигадали, не зібрали,
не побудували шлях
Цей цвях тримає дах невдах

У цього моря таких подих,
як до очей долоні дотик
А море темне зовсім як твій поверх
Але сьогодні не тоді, зараз я не я
Ще одна з маленьких трагедій ще одного дня.

Приспів:

Все тече я гадав, що ти лише вода,
Все тече згори вниз все мине колись
Все тече я гадав, що ти лише вода,
Все тече згори вниз все мине колись

Сиджу на березі
Живий-здоровий, справи шито-крито
Ніяк не здогадатись, що мого туза побито
Що днями якось я,
я Піду горами ляжу знаком оклику слідами напишу теж саме
жив, був, був, жив, не притягався, не служив
злітав одного разу але сам розібрав той пазл
розірвав малюнок, розібрав будинок підняв якоря
Одна з маленьких трагедій ще одного дня.

Все тече, я гадав, що ти лише вода,
Все тече згори вниз, все мине колись
Все тече, я гадав, що ти лише вода,
Все тече згори вниз, все мине колись

І як у кожній казці
все закінчується добре
всі герої
живуть до смерті на сніданок хлоп’я на вечерю мило
чужі трагедії він вона вони все просто як аз букі вєді
а я тоді пішов від моря
живий здоровий шито-крито
отримало давно минуле своє мито
не вигадавши ровера нікому не побудувати шлях
цей цвях тримає дах

Все тече, я гадав, що ти лише вода,
Все тече згори вниз, все мине колись
Все тече, а я гадав, що ти лише вода,
Все тече згори вниз, все мине колись

Все тече,
а я гадав, що ти вода,

ТНМК (Танок на майдані Конго)
Здра, моя ра!

I
Ку-ку! Я не за баром, ти не за тином.
Десь там за млином живе моя ра, моя
радість. Поки що темно. Півні
та курки сплять по сараях!
Колишні снігурки по ручаях.
А я чекаю на літо.
Наріжу квіти, понесу на базар
З сонцем я на паях
Здра, моя ра! Де ти була?
Здра, моє сонце! Я граю в слова
"Я" слово - є! Слово "Ти" - є
Здра, моя радість, все поруч живе

II
Буль! Буль! Ой, сяду за руль
Та поїду до моря. Там (тікі-тікі-тікі)
Серед мумій на пляжу я буду троллем
Попливу кролем. І, раз! І, два-с!
Поруч, на березі триває газ-квас
А ми візьмем човен за два рубля (ля!)
За два рублі ми потрапим туди, де моя ра,
Де мій бог сонця сидить на землі, сидить, відпочива…

III
У долоні хлоп (хлоп). Грає бібоп
у сусіда, що живе поверхом нижче
Я йду на дах. Дах поверхом вище
Йду по вчорашніх слідах. А я на дах
сяду. Тепле залізо. Бувай, моє сонце.
Десь там за лісом по ручаях пливуть
в море снігурки. Півні та курки
по сараях. А я грію дах.

ТНМК (Танок на майдані Конго)
Гранули

I
Індіанці зійшлися в танці
Зима закінчилася рано вранці
Танок – це коли у колі танець
У такому випадку я – індіанець

Все мене цікавить, все мене турбує
Якщо прислухатися, я трохи чую
Я відчуваю запах
Я повертаюся до лісу на курячих лапах

Мені цікаво, чи додає багаття віри?
Чи гріє взимку ведмежа шкіра?
Чого вони лякалися, чого чекали?
На що сподівалися, за кого себе мали?

Як воно? Життя біля вігвама?
На кого полює тато, що готує мама?
Мій мозок перебуває у прострації
Недостатньо інформації

Танули, як льоду гранули ми
І краплі зими розтанули

IIа
Ведмеді попрокидались по берлогах
Прийшла весна. Зняла облогу
Ось я дивлюся в небо ведмежими очима
Що це за плями, що пропливають мимо?

Мене цікавить все: що, де, коли і як?
Моя ведмежа лапа, яка вона на смак?
Зв’язок втрачається, картина млява
Так це чи не так, це лише моя уява

IIб
Поглянь, птахи вертаються додому
Як вони знають, що саме сюди дорога
І як долають вони свою печаль зимову?
Чи розуміють, що дивитись вниз – справа бога?

Якщо ти у повітрі за кого себе маєш?
І звідки знаєш, що в тобі ця сила?
Про що ще мріяти, коли розкриті крила
Що ти відчуваєш? Що відчуваєш?

III
Там, де був сніг - чорна вода по формі ніг.
Якби цей слід говорити міг,
я б устиг спитати, що із нами стане
В тих, хто був раніше за усіх

Весна чекає сигналу, щоб почати
Але чого чекати, на що чекати?
Мій мозок перебуває у прострації
Недостатньо інформації

ТНМК (Танок на майдані Конго)
Забув

I
Такий вечір буває раз на рік
Мільярд на еру. П’ять на чоловічий вік
Берег океану, гітара на піску
І я хочу сказати, що шукав саме таку

Вона з іншої країни, нам бракує слів
Амури коло сонця припинили спів
Стріли загострили, навели приціл
Але піднявся вітер, застив їм очі пил

Були ми на прицілі, tu me monque, mon amie
Про те, що не відбулося, шкодуємо самі
Чому пізно розумієш, як маєш, то тримай
Я це ніколи не забуду. Гітаро, грай

II
Літо. Ніч. Піонерський табір.
Перша пісня. Перший алконапій
Карі очі, їм майже чотирнадцять
Той, хто керує, увімкнув повільні танці.

Ми біля вогню, гріємо долоні
Пальці прагнуть опинитися в полоні
Пісня позабулася, але лишився грув
Як же її звали? Я забув.

Я забув все, те що важило
Я забув, я забув
Все, що сам відчув я наживо
Я забув, я все забув

III
Погано – не назавжди. Назавжди – ніяк
Але прошу, ти не думай, що вийде саме так
Ти пригадай ті миті, коли сонце у зеніті
Коли ви несамовиті, до кінця відкриті

Бо потім буде пізно, потім стане зле
Сплять амури кляті, не чують мене
Ти теж мене не слухай, просто пам’ятай
Не забувай нічого. Гітаро, грай

ТНМК (Танок на майдані Конго)
Восени

І
Восени так солодко чіплятись за минуле
Раз прийшли у груди ті, кого нема вже. З ними
те, чого не буде: сіли, побалакали, поплакали.
Тоді між хмарами у небі ще були сині плями. Так буває восени.
Іноді так солодко бити по собі минулим.
Так, щоб без тями (мамо-мамо-мамо).
Знаєш, хтось у голові моїй ріже дірку. Звідти пустить кіноплівку -
чорно-білим по живому: на, пригадуй, як буває восени
В тумані вчора бачив вранці сірі башти
Знаєш, з них очима вікна. Іноді зненацька страшно
Ніби шось важливе дуже вчора я програв в азарті
Їду ось тепер в плацкарті туди, де буду довго…
Тепер я знаю, як буває восени
Я питав. Може чув хто, може, ні.

ІІ
Восени скрізь жовте. Сині плями позникали
Я питав - куди? Коли? Чі є на цьому дні корали?
Шось відповіло: нє-а. Шось посміхнулось криво
Я відчув, що все даремно, що все мимо. Пішла злива.
Как-как-кап-кап. Як сльози із очей Марусі
Мокрі люди в однині. Може, плачуть. Може, ні
Немов бабусі шорхають додому, як в ніч
зникають з неба плями сині. Знаєш, так буває...
Зробивши сальто, листя вниз стрибало, як
у цирку люди. Йшли дощі, як під копірку. Та, як
зірки вранці рано, все, жовтіючи, зникало. Тим часом
десь у небі мої хмари плями сірі знов плясали в однині
Тепер я знаю, як буває восени
Я питав. Може чув хто, може, ні.

ІІІ
Далі все мовчало довго. Трохи змерз я. Був ранок сивий
Та новим асфальтом білим (що ж робити?) пішов додому
Я та сніг не розуміли. Сталось що? Навіщо? Чому?
Що я питав так довго вчора… у мікрофона...